З тринадцяти чоловік, що почали настання добу тому в строю залишилося дев′ять. Як і раніше з нами були три самохідні установки. Ми вийшли до окопів стрільців, і Чумаченко показав: «Ось бачите, попереду нас в трьохстах метрах влаштовані суцільні лісові завали з колод?» - «Так, видимий». - «Ось за цими завалами сидить супротивник і не дає піднятися нашим стрілкам.
Зараз же висувайтеся на цю поляну, розверніться в лінію і атакуйте супротивника». Чому німці не стріляли і не убили нас, що стояли в зростання перед їх обороною? Не знаю.
Танки вийшли на узлісся розвернулися і пішли в атаку. Нам вдалося розкидати колоди завалів і, переслідуючи їх по просіках і лісовій гущавині, ще завидна вийти на узлісся лісу до радгоспу «Виноградар». Тут нас зустріли контратакою до батальйону німецьких танків, зокрема «тигри». Довелося відступити в ліс і організувати оборону.
Німці, підійшовши до лісу, висунули вперед три середні танки, а головні сили вишикувалися в дві колони і рушили в глиб лісу. Вже темніло, але тут вони вирішили вплутатися в так нелюбимий ними нічний бій.
Мені було наказано своїм танком перекрити центральну просіку. Справа і трохи позаду мене повинен був прикривати танк Ванюши Абашина, зліва мене прикривала самохідна установка ІСУ-152. Розвідка супротивника, пропущена нами, заглиблювалася в ліс. Підходили головні сили. По шуму моторів було ясно: попереду йшов важкий танк «Тігр».
Наказую механікові-водієві Семілетову: «Вася, на малих оборотах трохи дай вперед, а то мені заважає попереду дерево, що стоїть, бити по супротивникові в лоб». За дві доби бою ми здружилися, і екіпаж розумів мене з півслова. Поліпшивши позицію, я побачив супротивника.
Не чекаючи, коли механік-водій остаточно встановить танк, я дав перший постріл підкаліберним по головному танку, який знаходився вже в п’ятдесяти метрах від мене. Миттєвий спалах в лобовій частині фашистського танка, і раптом він зажеврів, освітлюючи всю колону. Механік-водій Семілетов кричить: «Командир, твою матір! Навіщо вистрілив? Я ще люк не закрив! Тепер від газів нічого не бачу».
Але в цей період я про все забув, окрім танків супротивника.
Tags: батальйонна кухня, командир, командир батальйону, ліс, ми, супротивник, танк, черговий спостерігач, штурм києва
Інші записи
- Клуб військово-історичної реконструкції Піхотинець (10.02.2009)... Їх не так багато, близько 40 чоловік, віку і соціального статусу самий різний - від студентів і до бізнесменів, що відбулися, але у них є одна єдина мета - проникнення в ті далекі і грізні військові роки шляхом реконструкції реальних подій, побуту і фронтової культури. ВРОО ВІК «Піхотинець» (таке повна назва клубу) був ...
- Київ звільняли від німців в Нових Петровцах (14.03.2009)... Солдати одягнені в радянські і фашистські військові шинелі. Кожен має зброю. Правда, стріляють неодруженими зарядами. ”Пораненим” солдатам військові медсестри надають медичну допомогу, роблять перев'язки, обробляють рани. - Літаки орендували у аеродрому ”Чаю”. Машини і танки безкоштовно надала кіностудія імені Олександра Довженко. З Міністерства внутрішніх справ нам поставили намети і польову кухню. Прикордонники ...
- Інтервю з керівництвом групи 22 Піхотною полк газеті Нова Справа (27.01.2009)
... .. Мерехтливе світло гасової лампи, пара, що клубочиться, об дихання, їжа стає кам'яної після 15 хвилин поїздки, кінчики вух примерзають із зрізу каски. А поряд з тобою твої товариші, в очах яких одне німе питання до командира: "Куди нас везуть, ми ж їхали у відпустку? Вже година, як повинні були проїхати Брест..." А лейтенант лише похмуро ... - Красильників - Голодец Яків Соломонович Спогади піхотинця (25.01.2009)
... Обидва браві з вигляду, з декількома орденами на грудях. Зима був сибіряком, колишнім геологом. В цей час ми просувалися вперед по Лівобережній Україні по 35-40 кілометрів в день і 22-го вересня, до вечора, розвідники вийшли на берег річки Дніпро, на південь від Києва, в декількох кілометрах від Переяслава -Хмельницкого. Перед нами відкрився простір великої річки ... - Солдати вермахту вийшли на вулицю (31.01.2009)... Новий туалетної води - "Смерть фашизму!". Нам було не до жартів. Німець йшов прямо на нас, і від зустрічі з ним вже було не відкрутитися. На очах у здивованої публіки ми поздоровалися з "фашистом" за руку і... розгубилися. Що тепер робити? Наш фотокори в цей час прицілився в нього ...
