Тут же перед боєм метрах в двадцяти п’яти-тридцяти і розташувалася, випускаючи дим і пару, наша батальйонна кухня. Як тільки ми розсілися, супротивник відкрив артилерійський вогонь.
Я встиг тільки крикнути: «Лягай». Один з снарядів впав позаду нас метрах в семи-десять, але своїми осколками нікого не зачепив. Інший ударився метрах в десяти від нас і, не розірвавшись, перекидаючись, смів на своєму шляху солдата, що зазівався, відірвав колесо кухні, перекинувши її навзнак разом з кухарем, що роздавав пищу, відвалив кут будинку і заспокоївся в садах на протилежній стороні вулиці.
Випустивши ще два-три снаряди, супротивник заспокоївся. Нам було вже не до сніданку. Зібравши свої невеликі пожитки, ми перебралися в танк в очікуванні штурму. Нерви на межі.
Незабаром почався вогняний наліт, і я подав команду: «Заводь!», а побачивши в повітрі три зелені ракети: «Вперед!» Попереду суцільний дим і спалахи від снарядів, зрідка видно вибухи на недольотів. Танк сильно сіпнувся - це ми пройшли першу …

батальйонна кухня →

Інші записи

, 0.572 seconds, 1.134 Mb,
Copyright © 2009  Історичні клуби Другої світової війни