Свою зірочку Героя отримав і Василь Петрович.

Метельов Василь Петрович народився 8 січня 1914 року в селі Тугулім Свердловської області. Гвардії полковник. Начальник штабу 56-ої гвардійської танкової бригади 7-го гвардійського танкового корпусу 3-ої гвардійської танкової армії. Був чотири рази поранений. Герою Радянського Союза. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року.
Окрім цього нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступеня, медалями «За оборону Кавказу», «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною». Вже в мирний час груди Василя Петровича прикрасили орден Жовтневої революції і «Знак Шани». Війну закінчив під Вінницею в 44-му. У 1945 році був демобілізований по інвалідності.
Після армії більше 25 років пропрацював начальником відділу кадрів в Міністерстві автомобільного транспорту і шосейних доріг України.
- Василь Петрович, готуючись до зустрічі з вами і нашвидку проглядаючи вашу ж біографію, прийшов до висновку, …

танк →

Інші записи

Весь час нам надавали величезну допомогу і підтримку всі органи місцевого самоврядування Черкаської області, Державна податкова адміністрація України, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України і Міністерство надзвичайних ситуацій України, за що ми ще раз хочемо подякувати їм.
Із слів місцевих жителів, було відомо тільки те, що в січні 1944 року танк Т-34 в боях з частинами Вермахту, що прориваються в Корсунь-шевченковській «казан», випадково вийшов на лід і під власною вагою провалився під нього, а спроби його витягнути тоді ні до чого не привели.
Пошукові роботи на місці загибелі танка підтвердили цю версію, і виявилось, що танк за останні 64 року повністю пішов в мул, заріс водоростями, і зараз стоїть практично вертикально баштою до берега і до його гусениць більше 5 метрів.
За два тижні почалася робота по вимиванню мула навколо танка земснарядом, а потім була змонтована спеціальна конструкція за допомогою якої нам за …

танк →

Інші записи

Отримавши сніданок, ми вирішили його з’їсти не в бліндажі, а на свіжому повітрі. Тут же перед боєм метрах в двадцяти п’яти-тридцяти і розташувалася, випускаючи дим і пару, наша батальйонна кухня. Як тільки ми розсілися, супротивник відкрив артилерійський вогонь.
Я встиг тільки крикнути: «Лягай». Один з снарядів впав позаду нас метрах в семи-десять, але своїми осколками нікого не зачепив. Інший ударився метрах в десяти від нас і, не розірвавшись, перекидаючись, смів на своєму шляху солдата, що зазівався, відірвав колесо кухні, перекинувши її навзнак разом з кухарем, що роздавав пищу, відвалив кут будинку і заспокоївся в садах на протилежній стороні вулиці.
Випустивши ще два-три снаряди, супротивник заспокоївся. Нам було вже не до сніданку. Зібравши свої невеликі пожитки, ми перебралися в танк в очікуванні штурму. Нерви на межі.
Незабаром почався вогняний наліт, і я подав команду: «Заводь!», а побачивши в повітрі три зелені ракети: «Вперед!» Попереду суцільний дим і спалахи від снарядів, …

танк →

Інші записи

, 0.601 seconds, 1.152 Mb,
Copyright © 2009  Історичні клуби Другої світової війни