Сутінки, що рано насуваються, створювали відчуття нічного бою, яким він був 9 грудня 1941 року, а дим “пожеж”, що стелеться над полем бою, викликав відчуття тривоги і небезпеки.
По сигналу ракет червоноармійці кинулися в атаку. Проте щільний рушнично-кулеметний вогонь супротивника за підтримки артилерії і мінометів притиснув ланцюг тих, що наступають до землі. Гуркіт перестрілки і удари взривпакетов віддавалися луною.
Тим часом санітарки під безперервним вогнем перев′язували поранених, до ланцюга, що заліг, доставляли боєприпаси. Командування нападаючих пустило в хід резерви - в передній ланцюг висувалися автоматники і кулеметники.
І знову злетіли червоні ракети.
- В атаку! Вперед!
На ура!”, що пролунало з улоговини, глядачі відповіли ще могутнішим “Ура!”. Здається, коли б не міліційне оточення, молодь з гори кинулася б на допомогу “нашим”. А там, внизу, гуркотіли постріли, кулеметник на бігу лупив з “дегтярева”, десь вже схопилися врукопашну…
- Фріци кінчаються! - волав …

червоноармієць →

Інші записи

, 0.658 seconds, 1.010 Mb,
Copyright © 2009  Історичні клуби Другої світової війни