І тут ми опинилися в 42-ій гвардійській Стрілецькій Дивізії.
Тільки ми опинилися в штабі дивізії, як майор із стройового відділу, подивившись мої документи, сказав, звернувшись до когось : -Зима, тобі був потрібний старшина, забирай його. Так я був зарахований до 39-ої окремої гвардійську разведроту. Командували розвідниками начальник разведотдела майор Зима і капітан роти Кочубей. Обидва браві з вигляду, з декількома орденами на грудях.
Зима був сибіряком, колишнім геологом. В цей час ми просувалися вперед по Лівобережній Україні по 35-40 кілометрів в день і 22-го вересня, до вечора, розвідники вийшли на берег річки Дніпро, на південь від Києва, в декількох кілометрах від Переяслава -Хмельницкого. Перед нами відкрився простір великої річки і високий протилежний правий берег. Над водою був легкий туман.
Тільки ми підійшли до води, як ззаду показався «віліс» командира дивізії генерал - майора Бодрова. «Вперед, хлоп’ята! Форсуйте, поки німці не опам’яталися!» - скомандував він. І ми кинулися шукати, на …

я →

Інші записи

, 1.699 seconds, 1.151 Mb,
Copyright © 2009  Історичні клуби Другої світової війни